ГАРМОНІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док.
1. перех. Піддавати гармонізації, створювати акордове супроводження до якої-небудь мелодії. А. Штогаренко створив багато пісень про радянських партизанів, редагував і гармонізував пісні композиторів — бійців 3-го Українського фронту (Іст. УРСР, II, 1957, 614); Композитор Б. Лятошинський гармонізував її [пісню] для голосу і фортепіано (Мист., 5, 1955, 10).
2. неперех., рідко. Те саме, що гармоніюва́ти 1. Каштанова, кучерява голова Густава гармонізувала з чорними дрібними локонами класичної Настиної головки (Н.-Лев., III, 1956, 248); Гарна сторона [Сіцілія], загальний колорит рожево-золотий, він якось надто гармонізує з маврітанським стилем (Л. Укр., V, 1956, 413).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 32.