ГА́РПІЯ, ї.
1. ж. У грецькій міфології — крилата потвора з обличчям жінки, з пазурями на руках і ногах (символ ненажерливості); демон бурі і смерті.
2. ж. і ч., перен. Про людину з важким, нестерпним характером. — А що ти робитимеш, коли султан тебе розлюбить через оцю гарпію? (Тулуб, Людолови, II, 1957, 344).
3. ж. Великий хижий птах. Гарпія.. належить до родини орлиних. Це великих розмірів хижий птах, що відрізняється широкими, тупими крилами та важким, але швидким польотом (Посібник з зоогеогр., 1956, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 35.