ГАРТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. Ставати твердим, пружним, міцним в результаті нагріву до високої температури та наступного раптового охолодження. Ще раз розпікає її [сокиру] батько, але лиш до червоного, і потім застромлює вістрям на два пальці в холодну воду — вона гартується (Фр., IV, 1950, 193)
2. перен. Ставати фізично і морально міцним, витривалим. Уклін тобі, Великий Луже, Дніпрові плавні, вам хвала! Там гартувалось плем’я дуже, Козацька воля там жила (Рильський, Сад.., 1955, 18); Гартуйсь, мій сину, Тобі у житті Планети-крижини Стрічать на путі (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 36.