ГАРЯЧКО́ВО. Присл. до гарячко́вий. Очі хлопчика страшні, вони гарячково палають (Донч., V, 1957, 500); Молодий учитель гарячково думав, зважував усе. Розумів, що виступити повинен так, щоб допомогти учням розібратися в цьому питанні правильно (Збан., Між.. людьми, 1955, 159); Затуливши долонями вуха, вона гарячкова дочитувала книжку, і в тиші лопотіли сторінки, наче їх вітер перегортав (Коцюб., II, 1955, 220); Заряджена злою енергією, Мариня так гарячкова почала вижбурювати речі на подвір’я, що збоку могло видатися, ніби в хаті вибухнула пожежа (Вільде, Сестри.., 1958, 456).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 38.