ГАЧЕ́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до гачо́к. Кипить самовар, діти п’ють чай з молоком, а жінка плете щось гачечком (Коцюб., II, 1955, 285); На вудлищі гнучкім прозора волосінь, Та білий поплавець, та заїдний гачечок, — Ото і зброя вся (Рильський, Поеми, 1957, 209).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 42.