ГА́ЧІ, ів, мн., діал. Штани. Та мої товариші за той час.. Сорочки та гачі поскидали І з веселим криком та сміхами Плюскотали вже у срібних хвилях (Фр., XIII, 1954, 347); Коломия мовчки дивилася, як гуцул у червоних гачах ішов шляхом у глиб смерекових лісів (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 42.