ГЕЛКОТА́ТИ, о́че, недок. Те саме, що гелгота́ти 1. А Гуси з радощів сичали й гелкотали (Бор., Тв., 1957, 136); Попідтинню потяглися качата на воду, а гуси вже там гелкотали своїми червоними носами (Мирний, І, 1954, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 48.