ГЕНДЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., зневажл. Торгувати з метою наживи; баришувати, спекулювати. — Стрик жінки моєї був також гендляр І все гендлював баранами (Фр., X, 1954, 233); — Галицькі бояри чужинцям п’яти лижуть, продають рідну землю, гендлюють нею (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 290).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 49.