ГЕНЕРА́Л-ГУБЕРНА́ТОР, а, ч. Начальник однієї або кількох губерній у дореволюційній Росії, що користувався усією повнотою військової і цивільної влади. Генерал-губернатор прийняв о. Артемія дуже ласкаво (Н.-Лев., IV, 1956, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 49.