ГЕНЕРА́ЦІЯ, і, ж., спец.
1. Сукупність людей одного роду, рослин і тварин одного виду і роду та мінералів одного походження; покоління. — Новий лад принесе з собою також нове виховання, а по кількох генераціях будемо мати нове людство (Фр., IV, 1950, 310); // перен. Сукупність людей одного віку, пов’язаних спільними інтересами і спільною діяльністю. Для нас, акторів старшої генерації, Марія Костянтинівна Заньковецька завжди була високим зразком і недосяжним ідеалом (Минуле укр. театру, 1953, 141); Це був один з обдарованих фахівців уже нової генерації, який вийшов в інженери безпосередньо з цеху (Баш, Надія, 1968, 103).
2. Виникнення, відтворення. Одним з небажаних явищ у підсилювачі високої частоти є можливість виникнення власних коливань, тобто генерації (Осн. радіотехн., 1957, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 50.