ГЕ́ПНУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм.
1. Раптово, з великим шумом упасти. Лад ухом Івановим гучно прогула цеглина і важко гепнулася у траву (Мирний, IV, 1955, 96); Ілько вмить так схопив його за ногу, що Юрко вже не сів, а просто гепнувся знов на землю (Козл., Ю. Крук, 1957, 350).
2. Ударитися. Величезним скоком підплигнув медвідь і шпурнув на одного ловця свою зброю — буковий конар, який зі страшною силою гепнувся о дерево (Фр., VI, 1951, 15); Намагаючись втекти за куліси, він так заплутався в них [штанях], що гепнувся об підлогу сцени, аж стіни ходуном заходили (Руд., Вітер.., 1958, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 53.