ГЕТЬМАНУВА́ННЯ, я, с., іст. Дія за знач. гетьманува́ти. За короткий час свого гетьманування Виговський встиг роздати велику кількість земель православним монастирям, українській шляхті і козацькій старшині (Іст. УРСР, І, 1953, 276); — Саме мальовничою Рокитною король обдарував Косінського на знак королівської ласки та благословення на гетьманування (Ле, Наливайко, 1957, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 58.