ГЕ́ХКАТИ і ГЕ́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм. Ударяти, рубати з силою, видаючи звуки «гех» Не розгинаючись, гехкав молодий Цимбал. Здається, вся його лють на світову буржуазію та її чорного барона повернулась тепер в роботу (Гончар, Таврія.., 1957, 625); Гехаючи сокирою, він гладко тесав деревину (Шер., В партиз. загонах, 1947, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 59.