ГЕ́ХНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ге́хкати, ге́хати. Прибивав він картину І, здається, як слід, А гвіздок через стіну, «Гехнув» люстро в сусід (Бичко, Вогнище, 1959, 260).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 59.