ГЕШЕ́ФТ, у, ч., зневажл. Приватна торгова (спекулятивна) операція. Іцик не раз побував у Львові і в самій Варшаві, мав з ясновельможним панством різні гешефти (Кач., II, 1958, 491); Друзі зроду не сварились Ні в гешефті, ні в гульбі (Воскр., Цілком.., 1947, 56); * Образно. На мою думку, кожне наше життя зокрема могло б бути штукою [мистецтвом], одначе стає лише гешефтом (Коб., III, 1956, 103); //Спекулятивний прибуток, доход. — Кепські «гешефти» — відки взяти грошей? (Фр., V, 1951, 434).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 59.