ГИГИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Сміятися, видаючи звуки «ги-ги». Парубок притуляє до себе дівчину, віддає їй поцілунок,взамін одержує штурхана, грайливо гигикає (Стельмах, Хліб.., 1959, 550); // Насміхатися, глузувати. — Сяде на воза, як опудало, руки розвісить, — гигикав бородань.— Гляньте на цього візника! (Хижняк, Тамара, 1959, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 59.