ГИДЬ, і, ж., розм.
1. Те саме, що гид 1. [Євгеній:] Усюди Кругом не видно! Пітьма, гидь і голод (Фр., IX, 1952, 19).
2. Те саме, що гад 1. З землі як не стала всяка гидь вилазити: і жаби, і ящірки, і вужі, щурі, миші (Сл. Гр.); Великою священною війною Фашистську гидь з лиця зітрем! (Бажан, 1, 1946, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 60.