ГИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Видавати різкі уривчасті звуки. А Грицько гика та тпрука на все поле… (Мирний, II, 1954, 56).
ГИКА́ТИ і ІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. Мимовільно видавати горлом короткі уривчасті звуки, що викликаються судорожним скороченням діафрагми. Почався бій. Спочатку гарматний, від якого слабші на нерви гикати почали (Ле, Мої листи, 1945, 89); Дехто по перепитій ночі спльовував вбік і гикав (Ірчан, II, 1958, 32); [Ага:] В купе проти мене сидів якийсь неприємний тип, весь час дивився на мене й ікав (Корн., II, 1955, 245).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 61.