ГЛА́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до гла́дити. Прикрашали їх [горщики] гладженням.. Після обпалу гладжені місця починали блищати (Нар. тв. та етн., 2, 1966, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 78.