ГЛАДІА́ТОРСЬКИЙ, а, е. Прикм. до гладіа́тор. У місті Капуї, в одній з гладіаторських шкіл, раби організували змову (Іст. стар. світу, 1957, 173); [Публій (до Хуси):] Цікавий, чим ви бавите народ? Ні гладіаторських боїв, ні цирку, ані театру навіть! (Л. Укр., III, 1952. 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 79.