ГЛИБО́КІСТЬ, глибо́ко́сті, ж. Те саме, що глибина́ 2. [Голоски Потерчат:] Ми ж бо не знали, що тута гості, ми б не зринали із глибокості… (Л. Укр., III, 1952, 222); Тихо зітхають непролазні хащини, жарко парують вологі скелі, нічого не чути, крім рокотання невидимого потоку десь у глибокості (Воронько, Казки.., 1957, 48); Вгорі над Ліною в космічній глибокості яскравляться зоряні візерунки неба (Гончар, Тронка, 1963, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 83.