ГЛУПА́К, а́, ч., рідко.
1. Нерозсудлива, нерозумна людина. Тільки глупак не зрозуміє, що Жозефіна припленталась сюди не для читання книжки (Хижняк, Невгамовна, 1961, 137).
2. тільки з запереч. не у знач. присудк. сл. з інфін. Охочий до чого-небудь. Треба випить, був покійник Випить не глупак (Мал., Серце.., 1959, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 88.