Слово "глухуватий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ГЛУХУВА́ТИЙ, а, е.

1. Трохи глухий (у 1 знач.). У сорок першому році його батько, хоч був глухуватий після контузії, одержаної ще в першу світову війну, пішов на фронт (Загреб., Спека, 1961, 34).

2. Не зовсім дзвінкий; неголосний. У здорової деревини звук буде при постукуванні виразнішим, у деревини з вадамиглухуватим (Стол.-буд. справа, 1957, 30); Раптом Жанна почула трохи змінений хрипотою, глухуватий, але таки ж його, батьків голос (Руд., Остання шабля, 1959, 553).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 90.