ГМУ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Те саме, що гми́кнути. — З якого колгоспу корова у вас, Петре Петровичу? — Гм-м… — гмукнув Петро Петрович (Вишня, І, 1956, 318); Михалаке роздратовано гмукнув, упіймав короткий погляд шофера і покрутив головою (Чаб., Балкан. весна, 1960, 246).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 92.