ГНИЛИ́ЧКА, и, ж. Зменш, до гнили́ця. Він добув з-за пазухи гниличку і тикав її Прісьці в рот (Л. Укр., III, 1952, 639); Любий брате, визріває дичка, Груші ударяють у спориш. Визбираю в пелену гнилички, Тільки ти вже поруч не стоїш (Забашта, Вибр., 1958, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 93.