ГНО́МОН, а, ч.
1. Старовинний астрономічний інструмент, шо являє собою вертикальний стрижень на горизонтальній площадці, за допомогою якого визначають висоту і азимут Сонця.
2. Сонячний годинник, що діє за допомогою цього інструмента. По тіні, яка відкидалась від стовпа на циферблат, визначали час дня. Такий годинник називали гномоном (Наука.., 12, 1960, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 98.