ГНІЗДИ́ЩЕ, а, с. Збільш. до гніздо́ 1, 2, 4. Потім, помостивши Свої гніздища, враз попіднімають [лелеки] Червоні очеретинки до неба І довго, довго на увесь окіл, На світ увесь щасливо клекотять… (Вирган, Квіт. береги, 1950, 12); — Чи то ж гарно буде, як він часом випадком од когось дізнається, що завів знайомість з якимсь кодлом прохачів: з вами, з Галецькою, з Мокрієвською, та що й я з того гніздища? (Н.-Лев., IV, 1956, 345).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 95.