ГОДИННИКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до годи́нник. Столик Мічуріна був захаращений різним потрібним для роботи інструментом і частинами годинникових механізмів (Довж., Зач. Десна, 1957, 187); // Признач. для виробництва, ремонту або продажу годинників. Республіка автомобільної, тракторної, верстатобудівної, хімічної, радіоелектронної, годинникової промисловості — ось що таке тепер Білорусія (Рад. Укр., 27.XII 1962, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 103.