ГОДО́ВАНКА, и, ж. Жін. до годо́ванець. А сам [старий козак], Настусю піджидав Таки годованку, щоб з нею Собі зробитися ріднею (Шевч., II, 1953, 164); Тетяна спритно метушилася серед своїх годованок [корів]. Розподілила січку по кормушках, потім скребла, чистила, доводячи до блиску шерсть на одутлих боках тварин (Добр., Тече річка.., 1961, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 104.