ГОДО́ВАНОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до годо́ванка. — Намітив [Антон Васильович].. собі у одної панеї [пані] годованочку, красивеньку та розумненьку, що міри нема (Кв.-Осн., II, 1956, 378).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 104.