ГОЛИ́ЗНА, и́зни́, ж. Абстр. ім. до го́лий. — Що з того, що я бурлакую, гірко працюючи? Що я маю з того?.. Свята голизна та й годі!.. (Коцюб., І, 1955, 140); Мохи зеленими лишаями покривали голизну репаного каміння (Ле, Клен. лист, 1960, 88); Всі образи і думки десь розпливлися, розтанули, як далечінь у тумані. І ось тільки зараз постали перед ним в усій своїй жахливій голизні (Тулуб, Людолови, II, 1957, 586).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 106.