ГОЛОВИ́Н, а́, е́. Належний голові (у 3, 4 знач.).; // Стос. до голови. Дівчина пішла з двору. То була головина наймичка (Мирний, II, 1954, 265); Панас Максимович оголосив з свого головиного місця: — Дорогі гості! Під пісню, кажуть, краще працюється і веселіше живеться (Минко, Ясні зорі, 1951, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 112.