ГОЛУ́БОНЬКА, и, ж. Пестл. до голу́бка. Не до пари голубоньці Горобець, Хоч який він прехороший молодець (Гл., Вибр., 1957, 88); * У порівн. Мов сизая голубонька, Село облетіла. У всіх була, всіх бачила, Всі повеселіли. (Шевч., II, 1953, 15); — Давайте, голубоньки, зборемо її гуртом (Ковінька, Кутя.., 1960, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 119.