ГОЛЯ́К, а́, ч., розм.
1. Людина без одягу.
2. заст. Убога людина; злидар. Але ти дощенту бідний, Найостанній з голяків, Так мене за тебе рідний Оддавати не схотів (Щог., Поезії, 1958, 242); Мандрували по всіх штатах.. Прибули в рідні краї ще більшими голяками (Цюпа, Назустріч.., 1958, 422).
3. діал. Дерево без листя. Хома, чіпляючись.. за голяки, то за пеньки, порвав.. і рукава у свити (Кв.-Осн., II, 1956,240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 120.