ГОМІЛЕ́ТИКА, и, ж., заст.
1. Частина риторики, що викладає правила побудови церковної проповіді. Глибоку відразу викликає в нього сама згадка про гомілетики, практики, догматики, дидактики та інші семінарські предмети, якими стільки років він повинен був сушити собі голову (Поезія.., 1956, 16).
2. Те саме, що рито́рика 2. Не дайте блідому Гамлетику Сховати між фраз і між поз Двоязику його гомілетику, Його роздвоєнський психоз (Бажан, І, 1946, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 121.