ГОПЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм.
1. Танцювати. Ріжуть скрипки і бандури, Дівчата гопцюють (Г.-Арт., Байки.., 1958, 68).
2. Скакати (про коней). Під гаківницями гопцюють коні (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 124.