ГОРБА́Ч, а́, ч.
1. розм. Те саме, що горба́нь. Одна мати не бачила цього, і їй каліка-горбач був кращий над усіх красенів на світі (Дн. Чайка, Тв., 1960, 65).
2. Рубанок з угнутою або опуклою підошвою колодки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 126.