ГОРБО́ЧОК, чка, ч. Пестл. до горбо́к. На горбочку у садочку Біленькая хатка (Рудан., Вибр., 1949, 71); Матвієві кожна деревина, кожний кущик і горбочок були знайомі (Ірчан, II, 1958, 306); // Те саме, що горби́нка. Вона майже не змінилась, — та ж родимка на щоці, ніс з горбочком і завжди ніби здивовано підняті злегка брови (Донч., І, 1956, 371).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 126.