ГО́РЕЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до го́ре. Горечка тепер не знаєш Ти, моя дитино; Підеш заміж — наберешся Всякої години (Щог., Поезії, 1958, 75); — Не страшно мені, хоч по увесь вік горечко, бідонька, ..мені усе байдуже (Кв.-Осн., II, 1956, 334); — Ех, горечко моє.. Покину вас.., перейду в інший загін (Чаб., Катюша, 1960, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 129.