ГО́РНИЦЯ, і, ж., розм. Гарно прибрана кімната. Лакеї й горничні скрізь ходили по селу та зносили в горниці хвостатих мишодавів (Мирний, II, 1954, 101); Він міряв рівними кроками горницю з кутка в куток (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 133.