ГОРОШИ́НА, и, ж. Насінина гороху. Кухарі другий раз уже піділляли теплою водою гущу з недоварених горошин та лушпини (Фр., II, 1950, 265); Якщо для посіву кожного року відбирати найкраще зерно, можна виростити просину завбільшки мало не з горошину (Вол., Сади.., 1950, 190); * У порівн.Упали великі, як горошини, краплини дощу, зашуміла злива, і над морем піднявся туман із бризок (Ткач, Крута хвиля, 1956, 324); // Дрібний предмет круглої форми. Важка сльоза заграла у її чорному оці, згорнулася у горошину і повисла на вії (Мирний, 1, 1954, 168); Рука в неї була сухорлява, з широкою долонею і твердими горошинами мозолів під пошерхлою шкірою (Козл., Сальвія, 1956, 25); Плоди лимонника [китайського] — дрібні горошини, зібрані в довгі грона (Веч. Київ, 25.У1ІІ 1962, 4); // Кругла цяточка, кружальце на тканині.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 138.