ГОРО́ШОК, шку, ч.
1. Зменш. до горо́х. Ой, через межку зелений горошок та постелився, Козак до дівчини через люди та й поклонився (Укр.. лір. пісні, 1958, 325); * Образно. А старий пан так і вирубає по-українськи, так і підсипається горошком (Морд., І, 1958, 120); // Дрібні предмети круглої форми. Стоять високі паски з білими головами, присипані цвітним горошком (Мирний, II, 1954, 82).
∆ Зеле́ний горо́шок — недостигле насіння гороху, що вживається як приправа до страви. Молдавські страви характерні широким використанням кукурудзи, кукурудзяної муки та крупів, баклажанів, кабачків, квасолі, зеленого горошку (Технол. пригот. їжі, 1957, 4).
2. Назва деяких трав’янистих рослин родини бобових. Красно в садочку! Послався зелений барвінок, голубо зацвів; червоніє зірка; повився горобиний горошок (Вовчок, І, 1955, 91); Ще й пахучого горошку Тут посію два рядки. Посаджу тюльпанів трошки, А скраєчку — нагідки (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 38).
3. Круглі цяточки, кружальця на тканині. Стоїть на крутих східцях.. невисока дівчина у синьому в білий горошок платтячку (Коз., Сальвія, 1956, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 138.