ГОРЩА́ТКО, а, с. Пестл. до горща́. Мелася маленька.. розбила два горщатка і одну мисочку (Вовчок, І, 1955, 340); На верхівці пенька чорніло щось кругле, схоже на горщатко (Донч., V, 1957, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 139.