ГОСПОДИ́НЯ, і, ж. Жін. до госпо́дар. Прийшов наймит, прийшов, бідний, Воли розпрягає, Господиня з усіх мисок Та в одну зливає (Укр.. думи.., 1955, 287); — Перейшли з ним на нову квартиру; живу — як господиня: схочу робити — роблю, схочу лежати — лежу (Мирний, III, 1954, 167); Ніколи вже більше Жанна не буде господинею його думок (Собко, Граніт, 1937, 194); За якусь часинку господиня знов увіходить, прохаючи всіх на вечерю (Коцюб., І, 1955, 173); Частували господар і господиня: до пиріжків, до борщу (Головко, II, 1957, 48); Господиня дому стоїть біля печі (Мас., Під небом.., 1961, 29); * У порівн. Баштові крани, мов старанні господині біля грубок, поралися біля цегельних коробок майбутніх будинків (Руд., Остання шабля, 1959,24).
Ха́тня господи́ня, рідко — те саме, що Дома́шня господа́рка (див. господа́рка). Дашина мати була звичайною хатньою господинею, кругозір якої сягав не дуже широко, обмежуючись, головним чином, повсякденними турботами (Жур., Вечір.., 1958, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 142.