ГОСТРОЛИ́СТИЙ, а, е. З гострим листям; з листям, яке звужується на кінці. І вздовж, і впоперек по грядках гуляли в хрещика зелені ряди гостролистої кукурудзи та широколистого соняшника (Н.-Лев., І, 1956, 85); Після обіду Кардаш попрямував знайомою стежкою і непомітно опинився біля тих гостролистих кленів, які садив разом з Тонею (Жур., Звич. турботи, 1960, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 146.