ГОСТРОО́КИЙ, а, е.
1. Те саме, що гострозо́рий. Бачите, в чім річ: гагара дуже спостережлива птиця. І дуже гостроока, — бачить вона кроків на сто так, як не можна бачить у найудосконаленіший бінокль (Вишня, II, 1956, 178).
2. Із жвавими очима, з гострим швидким поглядом. В чорнім кожушку, В ухатій шапці хлопчик гостроокий Із батьком рушив у морозну путь, В оббитій повстю тулячись кибитці (Рильський, І, 1956, 364); Володька стояв серед піонерів і шептав сусідці своїй, русокосій і гостроокій дівчинці (Ю. Янов., IV, 1959, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 146.