ГО́СТЯ, і, ж. Та, хто приходить, приїздить відвідати, навістити кого-небудь і т. ін. [Xуса:] Я ж того не хочу, щоб нас почесна гостя осудила (Л. Укр., III, 1952, 169); Прийшла ще одна жінка.. З усіх кінців зали замахали [люди] руками, запрошуючи гостю до себе (Панч, В дорозі, 1959, 207); * Образно. Музо моя — госте одинокої душі! (Мирний, V, 1955, 343).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 147.