ГРАБУ́НОК, нку, ч. Те саме, що грабі́ж 1. По своїх далеких войнах Граф привчився до грабунку, А потому вже і вдома Він шукав у тім рятунку (Л. Укр., І, 1951, 380); — Я, коли б навіть з голоду довелося помирати, — на грабунок не пішов би. Соромно (Кол., На фронті.., 1959, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 151.