ГРАНІ́ТНИЙ, а, е. Прикм. до грані́т. Сотні тисяч рабів гинуть в каменоломнях, обтісуючи велетенські гранітні брили (Руд., Остання шабля, 1959, 564); // Зробл. з граніту. Кладовище в Мадріді .. Збоку гранітна каплиця стародавнього будування (Л. Укр., III, 1952, 390); Від порту на Приморський бульвар вели широкі гранітні сходи (Панч, Ерік.., 1950, 45)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 157.