ГРАЦІ́ЙНО. Присл. до граці́йний. Коли вона метеликом гігантським випурхнула на сцену і, граційно голубою стьожкою хитнувши, почала якусь занадто сентиментальну річ, Яшко підвівся з ослона і.. подався за куліси (Головко, І, 1957, 151).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 161.